Наші свята, звичаї обряди, релігійні вірування.

    

Народні прикмети 

Cерпень

   * У серпні всьому свій час: держи рукавиці про запас.
   * У серпні до обіду літо, а після обіду осінь.
   * У серпні зима з літом бореться.
   * У серпні літо назустріч осені біжить підстрибцем.
   * Відро води в серпні - болота ложка.
   * Грім частий у серпні - на теплу осінь.
   * Журавлі в серпні полетіли на південь - ранньою буде зима.
   * Листя жовте з'явилося в серпні на деревах - чекай ранньої осені.
   * Ніч у серпні довга, а вода холодна.
   * Овес і льон у серпні дивись.
   * Ожина цвіла за половину серпня - осінь очікується теплою.
   * От діждали літа та нажали жита, поставили в копки і вдарили гопки.

   * Перед серпневою нічною грозою стоїть волога теплинь. 

Народні прикмети

Липень 

  *  Стовпи, кільця і хрести навколо сонця і місяця віщують швидку зміну погоди.
  * Якщо зорі малопомітні,  то буде буря. Якщо ж світлі буде тепло, а взимку  - мороз.
  * Якщо після дощу над землею лежить туман, це віщує погоду. Якщо після малого дощу із землі встає пара - то ще буде дощ.
   * Жаркий липень, то і грудень буде морозний.
   * Якщо на сосні багато шишок - добре вродить ячмінь.
   * Худоба збивається докупи - на негоду.
   * До пізньої ночі сюрчать коники - ранок буде тихий і сонячний.
   * Якщо по небу пливуть білі та крігленькі хмарки, то дощу не буде, а коли утворюють стовпчики, то увечері можлива гроза.

   * Нічна роса не висихає - бути грозі; що більша роса, то жаркіший день.

Народні прикмети

Червень

* У червні на полі густо, а в коморі пусто.
* Комарі та мошки стовпом - на гарну погоду.
* Якщо мурашки лазять по землі, а мурашника поблизу немає - через добу збереться на дощ.
* Якщо місяць повний, то на зміну погоди, а щербатий - на дощ.
* Рясно зацвіла акація - на врожайний рік.
* Хто в червні байдикує, той узимку голодує.
* Якщо в червні рідкий дощ буває, то у вулику медок прибуває.
* Рум'яний вечір і сірий ранок - на хорошу погоду.
* Вранці чути безперестанку грім - надвечір піде дощ з градом.
* Якщо веселку видно після дощу, але вона швидко зникає - буде гарна погода, але коли довго     "п'є воду"- на негоду.
* Коли сильно пахнуть квіти жовтої акації, а довкола них густо в'ються комарі - на дощ і                негоду.
* Якщо в місяця-молодика круті роги, то на негоду, а положисті - на гожу днину.
* Риба грається у річці - вночі може вдарити гроза.
* Павуки швидко снують павутину - на зміну погоди.
* Листя папороті скручується донизу - перед ясною погодою, випростовується - на негоду.
* Рясно цвіте гречка - на спекотне літо.

Квітень

Народні прикмети

* У квітні ранковий туман віщує ясну погоду.
* Купчасті хмари надвечір не зникають - погіршиться погода, задощить.
* Якщо дуб раніше від ясена розпуститься - на сухе літо.
* З'явиться сокорух у клена та інших дерев - настане тепла погода.
* Туман стелиться по воді - на ясну погоду, піднімається вгору - на негоду.
* Вранці проти сонця туман - дощу не буде.
* Якщо квітневий дощ починається з великих краплин, то ненадовго.
* Ластівки почали лаштувати гнізда - настало стійке тепло.
* Якщо в холодний день заспіває півень - потепліє.
* Якщо кури злітають на найвищі місця в курнику чи на подвір'ї - чекай опадів.
* Галки сідають на верхів'я дерев - до тепла, а всередину ховаються - на мороз.

Вдячний гімн природи

Інформаційне повідомлення

          Зелені свята - це народна назва, а офіційна церковна - Свято Трійці, П'ятдесятниця,День Зіслання Святого Духа. Святкують, як видно з назви, на п'ятдесятий день після Воскресіння.

          Зіслання Святого Духа на апостолів сталося в старозавітне свято П'ятдесятниці, встановлене в пам'ять про дарування єврейському народу Закону на горі Синай. Саме того дня апостоли наповнилися Духом Святим і стали говорити різними мовами, яких доти навіть не чули. Таким чином Бог дав можливість апостолам проповідувати Спасіння та Євангеліє. Цією подією відкрилася світові вся повнота дії Пресвятої Трійці, і люди навчились поклонятися й прославляти три іпостася Єдиного Бога: Отця, Сина та Святого Духа.

           Чому ми називаємо Трійцю Зеленими святами? Бо, як і в інших святах церковна традиція нерозривно переплелася з дохристиянськими віруваннями українців. Люди вважають, начебто в цей день Бог створив землю і засіяв її зеленню.

            Здебільшого Зелені свята починаються ще в п'ятницю: прибирають оселі, йдуть у ліс по лікарські трави - чебрець, м'яту, материнку, полин. У суботу оселі прикрашають гілками берези, липи, клена, явора, горіха. Долівку встеляють пахучим аїром, який ще називають татарським зіллям, лепехою або шуваром. За дохристиянським віруванням, на Зелені свята вдруге(після Великодня) виходять на світ із землі мерці. У нашому селі відзначають Поминальні дні , люди відвідують могили рідних, священик править панахиду.

             У неділю йдуть на літургію до церкви, де освячують букети з лікарських рослин або польових квітів. Святковим є і понеділок, коли ми вшановуємо Святого Духа.

І дзвін співає до небес, Христос Воскрес!

Що у Великодньому кошику?

Хвилинка-цікавинка

        Паска - це ритуальний хліб, що символізує перехід до вічного життя, тіло Ісуса, яке він заповідав своїм учням.

        Яйця - символ зародження життя, воскресіння, сонця. На вигляд мертве, а в ньому життя.

        Крашанки - варені яйця, забарвлені(найчастіше цибулинням або харчовими барвниками) у червонястий колір, що символізує пролиту за людей кров воскреслого Спасителя та радість життя.

         Писанки - яйця, які майстерно розмальовують фарбами при тім використовують віск. Кожен орнамент має своє значення, тому писанки стають оберегами.

         М'ясо - це пожертва, У Новому Заповіті жертву приніс Син Божий на Хресті. Тому ми спожиаємо на згадку про жертву Христову ці страви.

         Хрін - символізує гіпкоту страждань, які витерпів за нас Христос. А ще міцність і незламність людського духу після Таїнства Сповіді.

         Сир, масло - символи жертовності Бога. І ми маємо прагнути Господньої благодаті, як немовля прагне материнського молока.

          Сіль - символ достатку, повноти , суті. У Біблії символізує зв'язок між Богом і Його народом: "І не оставляй жертви твоєї без соли завіту Бога твоєго".У Нагірній проповіді Христос називає своїх учнів сіллю землі.

          Свічка - це світло  Ісус казав: "Як світло для світу". Тож цей вогонь нагадує нам, що Христос є світлом, що виводить нас із темряви гріха та смерті".

          Зелень - уособлює весну, відродження,це колір надії та відновлення.

                           Усі на гаївки!

            Українці з давніх-давен у великодні неділю й понеділок збиралися на площах, біля храмів на весняні забави й водили гаївки. Гаївками люди виявляють радість від пробудження природи, славлять добро, красу, любов, сонце. Найважливішими в гаївці є рух, жвава міміка, швидкий темп, голосний спів, прості й виразні слова. Найпопулярніші гаївки: "Струмочок", "Князівна", "Подоляночка", "Голубка".

                         Обливаний понеділок.

         Великодній понеділок називають ще Обливаним, бо цього дня, за давнім звичаєм , хлопці обливають дівчат водою. Дівчата ж можуть відкупитися від купання крашанками чи писанками. Варто й самому окропитися в Обливаний понеділок свяченою водою.

*****

     Наше село переживало і горе, і біду, і нестатки, і злидні. І поступово виживало. Життя йшло вперед.

      Молоді люди одружувались, в них з’являлись дыти. З села рыдко хто виъздив, працювали в селы.  Багато було сымей, якы мали по 4, 5  ы быльше дытей. Не розгубили наші односельчани, наші діти і прадіди сільських звичаїв.

      Свято для них було святим. Всі йшли в церкву, віддати свою дань Богові.

   В селі є діюча церква, яка заснована на Юрія (6 травня  1903 р.), яку односельчани відстояли і вберегли і в буремні роки, і діє по цей час. Освячення було на Логвина (29 жовтня  1907 р.) і на даний час цей день являється церковним святом. В церкву приходили люди з навколишніх сіл.

     Гарно проводили в селі Різдвяні свята, на які збиралися всією родиною, сім’єю. Ходили в гості до родичів, хрещених батьків,  сусідів. Знали багато колядок про народження Ісуса Христа.

      Від Різдва аж до Водохреща святкували, гуляли, ходили в гості колядували, щедрували. Всі найкращі побажання дарували батькам, дітям, родичам, односельцям.

     Великоднього посту люди дотримувались. Заготовляли різні продукти.

   Великоднє свято збереглось і до сьогоднішнього дня своєю неповторністю.          Коли територія  навколо Храму перетворюється на вогники, запалені прихожанами, над кошиками з пасками, крашанками, ковбасами. Це радісне і світле свято Воскресіння Господнє.

      Потрудившись в полі за літній., весняний період від 14 жовтня, тобто Покрови, люди збирались на вечорниці. Літні жінки працювали верстатів, ткали полотно. За цією роботою жінки співали пісень,  в яких оспівувалось життя людське, а дівчата  теж вибирали затишну хату (вдовину), вишивали собі рушники, сорочки, готуючи придане. До них, як правило приходили хлопці.  В селі було багато вулиць і було багато молоді. От хлопці провідували дівчат в тих хатах, де вони збиралися на вечорниці. Ходили з вулиці на вулицю, співали, жартували..

      Гарно в нашому селі проходило святкування Андрія Первозданного. Дівчата пекли калиту і варили вареники. Хто з хлопців їм подобався, того пускали в хату, а хото ні – виганяли. Хлопці як правило, приходили з гостинцями і пригощали дівчат.

     Цікавим дійством було те, що потрібно було вкусити калиту, яка висіла підвішена на шнурівці до сволока. Хто засміявся і не зміг вкусити, того Писар писав по писку.

    Дівчата в цей вечір загадували на долю, і що характерно, як згадують старожили, ворожіння в цей вечір справджувалися.

Цікаво і гарно проходив вечір з 13 на 14 січня(Маланки).

    На вулицях збирались дівчата її хлопці, зазвичай переодягнені, ходили з щедрівками і вітали односельчан.

     Пізно ввечері робили «збитки»: здіймали ворота і заносили до сусіда, з ким господарі були посварені; сердитих людей закривали в хаті; на комині (димарі) клали скло, таким чином закривали димар.

     Де в хатах були дівчата і хлопці, стелили стежки соломи, попелу. А на другий день (14 січня) люди мали про що говорити.

     Урочисто і святково жителі нашого села святкували Великдень. До цього свята люди готувались заздалегідь. До четверга, що називався чистим, люди вибілювали в хатах, прикрашали їх рушниками, часто часто й новими, віночками вбирали ікони, що були в кожній хаті. На ліжках застеляли нові рядна, столи застеляли новими вишитими скатерками, долівки змащували глиною.

     Дівчата писали писанки, крашанки, крапанки. В цей день всі люди одягали нову одежу і йшли до церкви.

      Церква в селі дерев’яна, гарна має цінні розписи, ікони. Займає одне з перших місць області.

     Коли Отець починав службу, в Святому Храмі били дзвони, закликаючи людей на службу.

     Неповторну красу несе це свято, цілу ніч іде служба, на хорах співають «Христос Воскрес». Немає таких слів, щоб описати всю красу, всю велич  і всю силу цього свята.

      Коли починає світати, люди стають навколо Храму, за третім разом священник починає освячувати, вітати всіх з празником і молитвоовно зичити всім здоров’я. люди вітаються, христосяться один  з одним і поспішають додом, щоб усією родиною сісти до святкового сніданку. Це свято святкують три дні: ходять до рідних,, приймають гостей.

     Зберігається і понині звичай народного гуляння «Ой на Івана, Ой на купала.»

Біля річки, ставка збираються дівчата, хлопці вбирають Купайло (дерево-вербу) ; дівчата плетуть вінки, пускають на воду; хлопці запалюють вогнище і перестрибують його. з річки випливе Водяний З Русалками.

      Дівчата водять хороводи, співають петрівчаних пісень.

     У старожилів ми записали гарний обряд «Обжинки», який втілили в життя і зараз, адже живуть у нас хлібороби трударі.

      Натомлені женці повертаються з поля,  вони з нового врожаю сплітають вінок, доповнювали його польовими квітами і приносили його господареві співаючи.

      Вони хвалили Бога, за те, що допоміг виростити урожай, давши їм здоров’я.

Господиня частувала женців варениками з сиром і медом-вином, за що женці-хлібороби дякували господині, і просили Бога, щоб на той рік ще діждали.