Українська Хустка

          7 грудня День Хустини 

      Научала мати донечку-дитину

      "Як ідеш до Храму - пов'яжи хустину.

       Під Покровом Діви Пресвятої станеш,

       Благодать від Бога у замін дістанеш.

       Чистоту покори пренесеш Пречистій,

       Оберегом буде символ урочистий."

       Пролітали роки, доня виростала,

      На рушник весільний перед Богом стала.

      Пов'язала хустку свекрушенька-мати

      Щоб її, як дочку, у сім'ю прийняти.

     Українська хустка, не просто хустина:

     Це краса і врода, це - душа гостинна.

     Це те, сокровенне, що з роду до роду,

     Вірним талісманом нашого народу.

     Хустку дарувала милому кохана,

     Як ішов до бою, щоб гоїти рани.

     Щоби повертався живим і здоровим,

     Та хустина була символом любові.

     Біла, жовта, синя, у барвистих квітах

     Щоби шанувати, щоб життю радіти.

     Хустка, як прикраса, хустка, як придане,

     Те, що так безцінне, ні з чим не зрівняне.

     А у піст і смуту - чорна є хустина.

     Під нею ховаєм долю удовину...

     Ніжно доторкаюсь до хусток руками...

     Теплий подарунок, що лишивсь від мами.

                      Михайлина Гудзінська

 

        До Флешмобу   " Українська Хустка" долучились вчителі, учні нашої школи, молодь села.

   

Голодомор - голодна смерть мільйонів українців. Пам'ятаємо. Запали свічку пам'яті.

 Пам'ятаємо! Запали свічку пам'яті!

" Україна - понад усе!" День Гідності і Свободи!

                       І хто б там що не говорив, 

                       А згине зло і правда переможе!

                                        Ліна Костенко

       В бібліотеці організовано добірку матеріалів, перегляд: "Україна - понад усе!" перегляд відеофільму.

Толерантність. День дитини.

        

     Ми разом - в цьому наша сила! Міжнародний День толерантності.

" О. слово рідне, хто без тебе я..." День писемності і рідної мови

       Мова- це стежина, яка поєднує минуле із сучасним, відкриває шлях в майбутнє.

       Багата і милозвучна наша українська мова. Нею можна передати найтонші відтінки думок і почуттів.

      До Дня писемності та рідної мови в бібліотеці організовано перегляд літератури: "В сердочнім слові лебединім, відгомін мудрості людини!",  Читання поезії: "О, слово рідне, що без тебе я...", А також учні, вчителі всі бажаючі взяли участь в написані 20-го, ювілейного радіодиктанта "Виклики книжкової ери".

Свято села: "Веснянка - моя мала Батьківщина"

        Веснянська громада 20 вересня, дружно зібралась на " іменинни" своєї малої Батьківщини - свято села, де вшановували жителів села; сімейні пари; новонароджених; працівників трудових колективів - даруючи щирі слова подяки, подарунки, музичні вітання. Частуючи присутніх смачною юшкою, випічкою, короваєм!

       В бібліотеці організовано книжкову виставку: "Мій край легендою і славою овіяний", а також присутні переглянули слайд-подорож: "Веснянка - моя мала Батьківщина"

        

Рідну землю де живем, Україною зовем!

       До державних свят нашої країни - Дня Державного Прапора та Дня Незалежності України в Веснянській сільській бібліотеці організовано: Книжкову виставку:"Рідну землю де живем, Україною зовем". На виставці представлені книги з історії держави; про видатних людей; культуру; мистецтво; народознавство; Україна в запитаннях та відповіддях. Добірку матеріалів та Експрес-перегляд:" Прапор миру, вірності і волі", " Україна понад усе". Перегляд відеофільму: "Любіть всім серцем Україну"(про державні символи України).

Вишиванка _- неповторна та особлива

Фото- флешмоб

      

      День вишиванки святкують щороку у третій четвер травня. Цей день не є офіційним, але відзначають його не тільки в Україні, але й за її межами.

      Українська вишиванка є одним із яскравих символів української культури.

       Цього дня ми одягаємо національне вбрання - вишиванку, і йдемо на роботу, фотографуючись для соціальних мереж, демонструючи приналежність до українського народу, його історії, культури, і водночас - відповідальність за його майбутнє.

Ніхто не забутий!

Інформація - пошук

     11 травня в Веснянську сільську раду зателефонувала внучка Щуцького Мефодія з Києва, шо шукаючи захоронення свого дідуся, їй висвітилось, що він похований в с.Свинна Кам'янець -_Подільської області. А так як наше село до 1947 року мало таку назву, землевпорядник Пилипчук С.А., вирішила перевірити чи є дане прізвище на плитах пам'ятника загиблим воїнам, так як вона мала розмову  по телефону з внучкою загиблого воїна, Але такого прізвища не було. Тоді вона звернулась в бібліотеку, але я таких матеріалів в книгах і списках загиблих не виявила. З таким проханям я звернулась в школу , директор школи Чепелюк З.П. і вчитель школи Гордієнко О.А., сказали, що є така Програма за якою можна віднайти захоронення даної людини. В той же день Ольга Анатоліївна зателефонувала мені, що за  Програмою віднайшла відомості про поховання Щуцького Мефодія Петровича.  Воїн, рядовий, 1909 р.н. Щуцький М.П. загинув 1 березня 1944р. і захоронений в с. Роговичі Полонського району, Хмельницької області. Поховання біля сільської ради. Коли Пилипчук С.А. зателефонувала в Київ внучці Галині, її радості і суму водночас не було меж! Вона, з вдячністю, сказала, що мама, тобто дочка воїна ще жива, і вони обов'язково відвідають могилу. 

     14 травня , після відвідування поховання в с. Роговичі, вдячні родичі, завітали в наше село, висловивши щирі слова вдячності за допомогу в вирішені  їх прохання.