Є люди, які вмирають задовго до своєї фізичної смерті, Деяким же, навпаки, і після смерті судилося жити в віках. І не тільки жити, а й світити зорею для прийдешніх поколінь.
Саме таким світилом для українського народу є Великий Кобзар - Тарас Григорович Шевченко.
Майбутній поет і прозаїк, художник,ідеолог та символ українського націоналізму народився в
селі Моринці(тепер Звенигородський район Черкаської області) у багатодітній кріпацькій сім'ї.
Життя великого українського поета Тараса Шевченка склалося так, що більша його частина пройшла далеко від рідного краю, який довелося залишити ще в дитинстві і куди він поривався до останніх свої днів .Вільно, Петербург, казахські степи, берег Каспійського моря,
знову Петербург - не по своїй волі довелося йому побувати і прожити роки в цих далеких від
батьківської хати місцях.
Враження подорожі по Волині і Поділлю, які за висловом самого Шевченка, він зміряв
вздовж і впоперек, відбились в повісті "Варнак". В ній Шевченко створив образ народного месника, прототипом якого без сумніву був Кармалюк
Тарас зміг залишити творчі духовні матеріали для розвитку інтелекту української нації.
"Бо коли є в тобі обдарованість, то вже не належиш собі , а світові"(П.Загребельний "Диво").
Літеретурна спадщина Т.Г.Шевченка: 240 поезій, з них понад 20 поем; драма"Назар Стодоля"; 20 повістей; Щоденник, Автобіографії;фрагменти двох незакінчених драм.
Учні Веснянської зош 1-111 ст.:Миронець Софія, Сторожук Вероніка, Горбан Віолета, ,Смолюк Катерина, Прокопчук Олександр, Борук Тетяна, Ходаківська Інна, Компан Дмитро, Смолюк Дар'я, Чернявська Анна, Кучеренко Надія, Давиденко Олександра, Єрмоленко Лідія, Ходаківська Анастасія, Чугаєнко Євгенія,Бондар Ярослав декламували поезії. уривки з поем і драм Тараса Шевченка на літературному святі.
Немає коментарів:
Дописати коментар