До ювілею Євгена Гребінки

           
            Вірш "Очи черные" був надрукований в "Літературній газеті" в січні 1843 року.
І майже одразу був покладений на музику, щоправда , спочатку на мотив мазурки, а не вальсу. Композитор Микола Девітте ноти до пісні надрукував, але автора поетичної частини чомусь не вказав. Утім, перший варіант романсу "Очи черные" не прижився. Пошук найбільш вдалого музичного супроводу до вірша Є. Гребінки тривав понад 40 років, аж поки 1884-го пісня   не була опублікована як романс на музику вальса німця Флоріана Германа. Саме ця мелодія полонила світ.
            Федір Шаляпін, який вподобав пісню, увів її у свій репертуар і познайомив із нею увесь світ,Навіть свої куплети дописав.
            З тих пір хто тільки не співав проникливі рядки, написані українцем Гребінкою!
            І Луї Армстронг, і Едді Рознер, і Лоліта Торрес, і Патрісія Каас, і Мірей Матьє, і Хуліо Іглесіас...
            З таким літературним повідомленням та добіркою матеріалів мали змогу ознайомитись користувачі бібліотеки до річниці Євгена Гребінки.

Той, хто прославив чорнії очі

         

           2 лютого 1812року , народився відомий український письменник, байкар і поет Євген Гребінка.

           Євген Гребінка прожив лише 36 років, але за свій короткий вік встиг видати  першу в нашій  історії антологію української літератури, перекласти українською пушкінську "Полтаву", написати романи "Чайковський", "Доктор", якими зачитувалися його сучасники, і кілька десятків "пречудових", за словами Івана Франка, байок. Та головне -  завдяки Гребінці у світовій культурі з'явилися Тарас Шевченко з "Кобзарем" І чи не найвідоміший у світі романс "Очи черные".

           "Уже я так думаю, що нема на світі кращого місця, як Полтавська губернія. І степи, і ліси, і сади, і байраки, і щуки, і карасі, і вишні, і черешні, і всякі напитки, і воли, і добрі коні, і добрі люди - усе є, усього багацько. А тих, мовляв, дівчат та молодиць!.. Одну списав покійничок Котляревський "Наталку Полтавку" та увесь світ звеселив..." - любовно описував  рідні пирятинські краї Євген Гребінка.

            Він мав слабкість до чорного: носив чорний одяг, пив чорну каву, курив чорні домініканські сигари, зрештою, і дівчину полюбив за чорні очі.

            Панночка з чудесними  чорними очима - то Марія, онука сусіда доброго приятеля Євгена Гребінки штабс-капітана у відставці Василя Ростенберга, власника маєтку в селі Рудка Лубенського повіту. Освідчившись і, отримавши згоду поет написав свої найвідоміші рядки:

Очи черные, очи страстные,

Очи жгучие и прекрасные!

Как люблю я вас!

                                                                   Как боюсь я вас!

Знать увидел вас

я в недобрый час.

            Вірш "Очи черные" був надрукований в "Літературній газеті" в січні 1843 року.

" Даруй господарю, даруй господині, Даруй літа щасливії й нашій Україні!"

          Різдвяні дні - дні милосердя, доброти, всепрощення. Це єдині дні в усьому календарі, коли люди, наче з мовчазної згоди, вільно розкривають одне одному серце.

          "Нова радість стала, яка не бувала:

          Над вертепом звізда ясна світлом засіяла!"

З такими словами колядники та щедрувальники (школярі, вчителі, працівники культури, члени виконкому) віншували односельчан, бажаючи міцного здоров'я, благополуччя, щирої радості на стежинах життя!  Нехай найвеличніші три празники - Різдво, Василя та Маланки, Водохреще - очистять наші душі, принесуть всім мир, злагоду, статок.

           В бібліотеці користувачі мали змогу ознайомитись з добіркою матеріалів:"Зимова круговерть", інформаційним повідомленням: "Різдвяна атрибутика", "Подільські Різдвянні святки: вчора і сьогодні"

                  

"Скоро, скоро Новий рік "

          Перші згадки про святкування на Поділлі Нового року "по європейськи" , тобто з ялинкою, привітаннями та подарунками, відносять до середини ХІХ столітя. У 1850-х роках традиція святкування з новорічними ялинками почали поширюватися спершу в містах, а пізніше - у подільських селах.

         Такий звичай зустрічі Нового року з'явився під впливом іноземців, яких від початку ХІХ .

століття запрошували на державну службу та кваліфіковану роботу. Саме ці службовці влаштовували новорічні свята за "німецьким", як тоді казали, звичаєм.

          Перші ялинки на Поділлі почали прикрашати в Дунаївцях, саме в цьому містечку була найчисленніша іноземна колонія у нашому краї - тут проживало понад 300 вихідців із Прусії, яких запросили (для створення сукновалень) наприкінці 1820-х років власники містечка Красинські. Як відомо, дунаєвецькі "німці" ретельно зберігали свій уклад життя, у тому числі й традицію ставити новорічну ялинку.

         Майже до початку ХХ століття ялинки прикрашали тільки різними солодощами, додаючи  до них як прикраси свічки. Лише на початку ХХ століття у крамницях Кам'янця, Проскурова, Старокостянтинова, Летичева, Ізяслава та інших міст почали продавати  ялинков прикраси, хлопавки, бенгальські вогні.

         Тож, напередодні Нового року, в Веснянському сільському будинку культури зібрались на святування жителі села. Працівники культури підготували цікаву, змістовну програму: з іграми, загадками, конкурсами, сценками, цікавими повідомленнями подарувавши всім присутнім чудовий настрій, море усмішок.